СЕО MoraBanc Луїс Альсіна Альварес: «Я почав свій шлях у банку в 40 років як стажер»

21.07.2026

Клієнти зі 141 країни, 62,5 млн прибутку в 2025 році, 20,1 млрд активів під управлінням, Банк року 2025 в Андоррі за версією The Banker – все це про MoraBanc, який у другий день івенту відвідали мембери FBN Ukraine.

Це родинний бізнес, який розпочався  з пункту обміну валют. У 1952 році він став банком. І вже п’ять років, уперше за понад 75-річну історію існування MoraBanc, його очолює член родини – представник четвертого покоління Луїс Альсіна Альварес. Під час івенту він відверто розповів Влади­славу Бурді про наступництво в їхній родині, досвід виходу з кризи та плани на майбутнє.

Владислав Бурда (далі – В. Б.):
Луїсе, розкажіть, будь ласка, про свій шлях у MoraBanc. З чого він почався?

Луїс Альсіна (далі – Л. А.): Моя сім’я з Андорри, але народився та виріс я в Барселоні. Довгий час взагалі нічого не знав про банк, адже батьки хотіли, щоб я будував життя окремо від родинного бізнесу.

Зараз мені 52 роки. Коли було 40, дядько попросив мене приїхати до Андорри й увійти до ради директорів. Щоб я дізнався більше про банк, ми вирішили, що я проведу рік-півтора, вивчаючи його підрозділи. Отже, прийшовши в MoraBanc з позиції генерального менеджера, яку займав в Іспанії, я почав свій шлях у банку в 40 років як стажер.

Коли прийшов новий СЕО Педро Гонсалес, він сказав: «Я хочу, щоб ти працював зі мною, але не знаю, яку роль тобі дати». Я запропонував бути директором зі стратегії. Педро пристав на цю пропозицію.

Потім був 2015 рік (FinCEN США звинуватив андоррський банк BPA у відмиванні коштів, через що вся банківська система країни опинилася під посиленим контролем. – Ред.). MoraBanc став перед вибором: зливатися з іншим банком або реалізувати стратегічний план, який підготував я. Схвалили мій план. Згодом я став генеральним менеджером в Андоррі разом із Педро, який відповідав за міжнародний бізнес. Відтоді я поступово піднявся до позиції CEO.

В. Б.:Наскільки швидким був цей перехід?

Л. А.: Певний час були сумніви: чому ми не наймаємо когось ззовні, когось із більшим досвідом. Тому вирішили запросити консультанта Івана Лансберга, автора кількох відомих книг про сімейний бізнес. Він опитав усіх членів сім’ї, яким було більше 18 років. Зрештою отримали рішення: ми хочемо залишити банк у родинній власності та щоб Луїс його очолював. Це дослідження проводилося із 2016 по 2018 рік. Генеральним менеджером я став у 2018 році. А СЕО – у 2021-му.

В. Б.: Чи відчували ви синдромсамозванця?

Л. А.: Я все ще його відчуваю.

В. Б.: Як гадаєте, скільки часу потрібно, щоб його позбутися?

Л. А.: Не знаю. Я керував невеликими компаніями і зараз керую банком так, ніби це малий бізнес. Намагаюся бути  залученим у всі рішення, операції.

В. Б.: Як ви взаємодієте з родиною? Чи звітуєте перед нею? У вас є сімейна рада, збори?

Л. А.: Ні, я звітую тільки перед радою директорів. Її голова Хуан Марія Нін забезпечує баланс між чотирма представниками родини та п’ятьма незалежними членами ради. Раніше у нас було дві сімейні зустрічі на рік. Але коли все добре, зустрічатися так часто родина не дуже зацікавлена.

Наша родина складається приблизно з 50 людей, є чотири сімейні гілки. Кожна з них має власну раду, family office та представника, який все пояснює родині.

В. Б.: Скільки членів сім’ї працює в банку, окрім вас?

Л. А.: Зараз лише один. Раніше було двоє. Один з них мав піти, тому що директор не хотів, щоб ця людина працювала в його команді. Було складно розв’язувати це питання. Важливі рішення, зокрема щодо родини, ми затверджуємо на зборах акціонерів, які проводяться раз на рік.

В. Б.: Ви пройшли через величезну кризу, коли в 2015 році банківська система Андорри була майже зруйнована. На вашу думку, в кризовому середовищі важливіше бути сімейним бізнесом чи просто приватним?

Л. А.: Я не казатиму, що краще, щоб лише член сім’ї керував бізнесом, оскільки іноді це так, а іноді – ні. Я впевнений, що люди проявляються у складні часи. Коли виникають проблеми, завжди знаходиться хтось, хто починає боротися та стає лідером. Іноді це хтось із сім’ї. Але багато людей ззовні родини, які є дуже хорошими менеджерами.

В. Б.: Вашій родині пощастило, що у неї є ви. Але що буде далі? Чи є у вас інші члени сім’ї, які здатні керувати банком?

Л. А.: Зараз – ні. Але, можливо, через 10 років з’явиться хтось 40-річний, розумніший за мене, з кращими ідеями та більшою енергією. Я не знаю. І я буду дуже задоволений, якщо він або вона зможе керувати банком. Але якщо такого не буде, ми шукатимемо когось ззовні.

В. Б.: Чи маєте ви внутрішній консалтинг або спеціаліста з розв’язання конфліктів, який допомагає врегулювати емоційні питання в сім’ї?

Л. А.:  Ні. Звісно, виникають певні проблеми. Наш спосіб їх розв’язувати – сісти і поговорити.

В. Б.: Чи маєте сімейну конституцію?

Л. А.: Також ні. Але її створення ми час від часу обговорюємо. Я думаю, що важливо бути  гнучкими. Ви ніколи не знаєте, що станеться. Наведу приклад. У мене є кузен в Іспанії – власник однієї з найбільш успішних компаній у світі.
В них була проблема, подібна до нашої. І саме член сім’ї  здійснив рятівну транс­формацію. Хоча за їхньою конституцією ніхто із сім’ї не може працювати в цьому бізнесі. Отже, мій висновок: немає одного правила для всіх. Ви маєте бути готовими у разі потреби порушити свій протокол і створити новий, якщо час вимагає чогось іншого.

В. Б.: У вашому сімейному бізнесі члени родини почуваються захищеними без роботи? Чи їм потрібно працювати?

Л. А.: У кожного свої потреби. Є люди, які працюють в інших компаніях. Є люди, які нічого не роблять. Наша дивідендна політика передбачає виплату 50%.

В. Б.: Це досить щедро.

Л. А.: Так. Водночас вирішальне для нас – розвиток. Наш головний виклик – банк має зрости вдвічі за всіма ключовими показниками протягом наступних п’яти років.

Емоційною кульмінацією 54-го івенту стало спілкування з українським баскетболістом Артемом Пустовим,  який завітав на зустріч у MoraBanc. Цей справжній велетень зростом 2,18 м вразив усіх своїми відкритістю та щирістю.  Сьогодні він грає у складі андоррської баскетбольної команди MoraBanc Andorra. Мембери FBN Ukraine  мали змогу побачити його гру під час матчу з суперниками з Більбао та відчути атмосферу великого баскетболу.